«««Назад | Оглавление | Каталог библиотеки | Далее»»»

Прочитано: 92%

         В письме Васылю Куку-"Лемишу", датированном апрелем 1952, Бандера возвращается к больной для него теме - раскола оппозиции и конфликта между ЗП УГВР И ЗЧ ОУН. И снова он в этом расколе обвинил "втручання чужих, американських чинникiв", поскольку "американцi уважають мене i членiв проводу ЗЧ за антидемократiв i надто безкомпромiсових у полiтицi, натомiсть "опозицiю", ii членiв уважають за демократiв i полiтично гнучких. Отже - якщо хочемо мати з американцями добрi взаэмини, то треба ставити на провiднi пости вiдповiдних, приэмливих iм людей... треба, щоби ЗП через свою обсаду мало бажаний, демократичний i полiтично-гнучкий характер, дати йому полiтично-керiвну ролю i репрезентацiю, а органiзацiя, з своэю репутацiэю, повинна заховатись в тiнь, принишкнути...
         При тому особливе значiння маэ це, що таке вигравання наших внутрiшнiх розходжень чужими чинниками не э тiльки наслiдком конфлiкту в ЗЧ ОУН, але одною з iстотних причин його. Розвиток в тому напрямi був двостороннiй, вiн маэ вже понад п'ятлiтню iсторiю. Американськi чинники вiд самого початку зустрiчi з нашею дiэю на эвропейських теренах, повели многостороннi намагання втягнути органiзацiю, а ще бiльше нашi кадри з поминенням самоi органiзацii у своэрiдну спiвпрацю в обсязi iхнiх тодiшнiх заiнтересувань. Це намагання мало досить масовий характер".
         В то самое время, когда американцы "клеймовали" Бандеру и его окружение антидемократизмом и фашизмом, с другими эмигрантскими группировками они сотрудничали на самой широкой основе: "...Американськi чинники подiбнi зв'язки мають ще й з iншими, цiлком неповажними украiнськими гуртками (пр. з Бульбою) як рiвно ж дають деяку помiч у ставленнi нiби науково-iнформативноi дiяльностi якраз такому середовищу, яке займаэ недуже певнi позицii пiд нацiонально-полiтичним оглядом".
         Ну, а оппоненты Бандеры из ЗП УГВР, которым его адресат - Васыль Кук передал мандат официально представлять "воюющую Украину" перед западными хозяевами, вообще "пiшли на агентурне вiдношення, запродались американцям, погнались тiльки за власними амбiцiями, без серiозних патрiотичних цiлей i мотивiв".
         В письме "Лемышу"-Куку за сентябрь 1952 года Степан Бандера жалуется, что "опозицiя з ЗП УГВР залiзи по вуха в американську кишеню i вiдомi "штелэ" i нема мови про iх усамостiйлення". (Видимо, черпать из английской и геленовской "кишенi" Бандера считал более моральным и самостийным).
         Кроме того, украинское подполье было проинформировано, что "опозицiя" творить не тiльки органiзацiйно розстроюючий процес в закордоннiй частi визвольно-революцiйного фронту, але стала iнструментом для стертя iдейно-програмового обличчя i змiсту визвольного руху, прищеплення йому соцiялiстичних, чи нацiонал-комунiстичних концепцiй, а в полiтичнiй площинi ЗП УГВР, замiсть бути твердинею безкомпромiсово-самостiйницькоi, незалежноi полiтики, стало залежним вiд чужоi, неприхильноi до украiнського визвольного руху сили. Тяжко провести рiзницю мiж залежнiстю i службою агентурного характеру. Пiд тим оглядом "опозицiя" стоiть в тiй самiй ролi, як мельникiвцi напередоднi нiмецько-большевицькоi вiйни. Вони тодi теж поставили усё на карту будучого воэнного противника СССР, вбачали в Нiмеччинi союзника, бо "iнакше не могло б бути", сподiвались вiд Гiтлера самостiйностi, хоч той говорив що iнше, повлазили в нiмецькi "штеля" й готувались з них опановувати Украину (о том, что бандеровцы в немецких "штелэ" сидели гораздо плотнее, Бандера скромно умолчал, - авт.). Хоч Америка напевно не маэ власних ворожих плянiв супроти Украiни так, як Гiтлэр, але не маэ й прихильних до справи самостiйностi".

«««Назад | Оглавление | Каталог библиотеки | Далее»»»